2.4.8. Сусіди-чехи

Сусідами можуть бути не тільки жителі однієї вулиці чи хутора, чи багатоповерхового будинку. Бувають сусідами й села. Так трапилось і з нашим селом. Колись давно поруч із Зубівщиною з’явилось чеське поселення Мала Зубівщина. Липляни розташовані по сусідству із Малою Зубівщиною, на віддалі всього 4 км полем. Між нашими селами встановилися дружні сусідські стосунки.

Село заснували у 1870 році переселенці з Чехії, 6 чеських родин.^[2]^ На початку ХХ ст. В селі вже проживало близько 500 жителів. Село постраждало від розкуркулення. Після Другої світової війни, за договором між СРСР і Чехословачинною, до Чехії виїхало чимало жителів, друга хвиля еміграції була на початку 90-х.^[2]^ Третя хвиля еміграції розпочалася у 2015 році, коли Чехія запровадила програму репатріації осіб чеського походження.

Станом на 2019 рік село перебуває в занедбаному стані. Чехів і їхніх нащадків лишилося всього близько 50 чоловік. Чехи між собою спілкуються чеськоюмовою, а з українцями --- українською. Чехи значною мірою асимілювалися, хоча ще до Другої світової війни село було заселено переважно чехами.

За переписом населення 2001р. в Україні проживало 5917 чехів. Через чорнобильську катастрофу 1986 р. Україну покинуло 1800 чехів. Чеські поселенці привезли із собою на Україну свої культуру, побут, звичаї. Вони вміли гарно хазяйнувати, дбайливо обробляли землю, мали чималий прибуток.

Працьовиті, доброзичливі чехи порозумілись із сусідніми селами. Липляни й багато навколишніх сіл перейняли від чехів культуру вирощування хмелю на великих плантаціях (дуже прибуткова культура). Там, де вирощували хміль, здаля виднілись характерні високі двоповерхові, збудовані з червоної (вогнестійкої) цегли, споруди. Це були сушарки для хмелю. Наші люди користувались також для обробки землі плугами з теліжками, які, на відміну від корчаків (різновид плуга), давали змогу змінювати, тобто регулювати глибину оранки. Таким плугом легко керувати, не потрібно мати спеціальних навичок. Звичний уже для нас віз із драбинами можна бачити тільки в нас. Він більш зручний і універсальний на відміну від возів, що використовуються на території всієї України і навіть за її межами.

На Малій Зубівщині була велика лікарня всесоюзного значення, якою керував місцевий житель чех Пишель Ярополк Федорович (1910—1986 рр). Він добився майже неможливого на той час: його лікарня працювала незалежно від районної лікарні. Знаменитий окуліст Пишель робив операції на очах усім, хто до нього звертався. Крім того, він мав великий практичний досвід терапевта, майже безпомилково ставив діагноз, як казали люди ― «виліковував від усіх хвороб», робив нескладні операції, за необхідності приймав пологи. Лікарня мала прекрасне пологове відділення, рентген-кабінет, в якому все життя пропрацював Каленський Петро Іванович (1915—2010 рр.), поєднуючи цю роботу з основною роботою лікаря. Поруч ― аптека. Було дуже зручно. Після війни на колгоспному дворі іноді приземлявся літак АН-2. В народі його називали «кукурузник», тому що обробляв кукурудзяні поля, а також міг злітати й сідати на більш-менш рівній ділянці. На цьому літакові терміново доставляли лікаря Пишеля до Києва для проведення операції або консультації. Йому пропонували переїхати в Київ, але він відмовився покидати своїх земляків-чехів. Він був ерудованим, комунікабельним, добрим, грав на скрипці, стежив за досягненнями медицини, особливо офтальмології. Свій досвід офтальмолога передавав дітям. Син Федір працював у районній лікарні Малина, дочка Аліна працювала в Київському центрі мікрохірургії ока, зараз ― у Чехії. Похований Пишель Я. Ф. На кладовищі в селі Мала Зубівщина біля своїх земляків, своєї лікарні.

Поруч із чехами ― торфорозробка. Там були свої пекарня, їдальня, медпункт від сусідньої лікарні. Життя вирувало, мало перспективу. Багато жителів Липлян працювало на торфорозробці. Мали якийсь заробіток.

Липлянці часто навідувались до своїх друзів-чехів у магазин. Там був більший асортимент товарів, особливо в магазині сільськогосподарчих товарів.

Дивлячись на сусідів, липлянці почали й у себе садити фруктові дерева й різні ягоди: малину, смородину, полуницю. Чехи охоче ділилися саджанцями плодових дерев і ягідних кущів.

Це були справжні дружні сусідські стосунки. Не кожне село могло похвалитись такими відносинами.